Незламна Слобожанщина
Харківщина та Сумщина, стали одними з перших, хто відчув на собі важкі наслідки російської агресії. Ці області, раніше відомі своїм економічним потенціалом та стратегічним значенням, нині стикаються з масштабними руйнуваннями. Проте, незважаючи на труднощі та небезпеки, місцеві жителі демонструють неймовірну стійкість і мужність. Вони продовжують жити, працювати і підтримувати ознаки нормального життя, навіть, за умов постійної небезпеки.
Як живе Харківщина?
Від початку вторгнення агресора і до сьогодні, Харківський напрямок залишається зоною активних бойових дій. Війна цей регіон застала о 4 годині ранку 24 лютого 2022 року. Друге за величиною місто України, зазнало жорсткого удару. Російські війська просувалися північними околицями Харківщини до регіонального центру, але все ж їм не вдалося захопити Харків.
Російські військові аналітики вважали, що Харків не чинитиме опору, адже тут живуть прихильники “руського міра”. Керуючись цими даними, агресор відправив незначну частину військ, що і привело до поразки. Припущення очевидно були невірними, адже не зважаючи на те, що на вулицях міста протягом багатьох років було чути російську мову, харків’яни вважали себе українцями.
На жаль Харківщина зазнала значних руйнувань. Область, яка посідала третє місце за кількістю підприємств і п’яте – за обсягом реалізованої продукції, опинилась в економічно кризовій ситуації. Промислові об’єкти та малий бізнес стрімко закривалися, через постійні обстріли та руйнування інфраструктури. Сільські господарства втратили ресурси як людські, так і матеріальні. Жителі Харківщини були вимушені покидати свої домівки та тікати від війни.
Як живе Сумщина?
Сумська область також постраждала від повномасштабного вторгнення. О 3-й ночі 24 лютого 2022 року прикордонні пункти Сумщини опинилися під обстрілами, а до 17:00 техніка росіян вже була у центрі Сум. Прикордонні населені пункти були приречені опинитися в центрі бойових дій або в окупації. Війська противника рухались на Охтирку та Конотоп, адже саме в цих містах зосереджувались Сили оборони.
Але головна ціль агресора була використати регіон як найлегший маршрут до Києва, саме тому, вони довго і не затримались тут. Колони впевнено рухались до столиці, пізніше вже оминаючи міста Сумщини, щоб не втрапити в бій з нашими військовими.
Про окупацію на той момент ніхто не думав, головне було зупинити рух до Києва.
Область вистояла завдяки мешканцям, які без страху виходили на вулиці обороняючи свою домівку. Місцеві готували в своїх гаражах “Коктейлі Молотова”, якими палили БТРи. Хто міг, брав до рук зброю, інші ж виходили з палицями, ломами, заточками, арматурою тощо.
Звичайно без втрат не обійшлося. Багато пошкодженої інфраструктури як цивільної, так і промислової. Ворог, неодноразово, намагався залишити Сумщину відірваною від цивілізації, лишаючи людей без світла та зв’язку.
Ситуація залишається складною і до сьогодні. Агресор постійно накопичує війська на прикордонні, щоб завдати нового удару. Влада вже неодноразово оголошувала про евакуацію, але незважаючи на високий рівень загрози, багато хто залишається і далі жити на прикордонні з росією. Хтось просто не хоче покидати свій рідний край, а хтось просто не має можливості.
Руйнування, загибель людей, економічні та соціальні втрати — всі ці випробування випали на нашу долю несподівано.
Слобожанщина у цій війні постає символом стійкості та незламності українського народу. Попри жахливі втрати та руйнування, ці регіони продовжують жити і боротися. Місцеві жителі, разом з волонтерами та підтримкою українських та міжнародних партнерів, виявили неймовірну міцність та витримку. Вони не лише вижили під обстрілами та в тяжких умовами війни, але й активно працюють над відновленням своїх рідних міст і сіл.
Зусилля людей, які вірять у свою країну та майбутнє її регіонів, надихають і свідчать про те, що Україна переможе в цій нелегкій боротьбі.
Текст: Лілія ГАРКАВЕНКО