Освіта і наука на Слобожанщині

Слобожанщина є важливим освітнім центром України, де вищі навчальні заклади відіграють ключову роль у формуванні інтелектуального потенціалу країни. З XVII століття регіон розвиває свою освітню систему, створюючи численні університети, інститути та академії. Сьогодні ці заклади пропонують широкий спектр програм і можливостей для міжнародної співпраці, сприяючи науковим дослідженням та інноваціям. Вони активно інтегруються в міжнародний освітній простір, забезпечуючи високу якість викладання та дослідницької діяльності.

Харківський національний університет — один із найстаріших університетів Східної Європи. Заснований 17 листопада 1804 року з ініціативи видатного просвітника В. Н. Каразіна. Історія Харківського національного університету є невіддільною частиною інтелектуальної, культурної та духовної історії України. З ним пов’язані імена таких усесвітньо відомих учених, науковців та просвітників, як П. П. Гулак-Артемовський, О. М. Ляпунов, М. І. Костомаров, М. П. Барабашов, М. М. Бекетов, Д. І. Багалій, А. М. Краснов, М. В. Остроградський, В. А. Стеклов, О. О. Потебня, О. В. Погорєлов та багато-багато інших.

Харківський університет — єдиний в Україні, де навчалися і працювали три лауреати Нобелівської премії — біолог Ілля Мечников, економіст Семен Кузнець, фізик Лев Ландау.

За роки існування університет закінчили понад 130 тисяч осіб. Імена вихованців університету увічнені в географічних назвах, назвах космічних об’єктів, рослин і мінералів, законів і формул. Близько 60 випускників університету стали дійсними членами і членами-кореспондентами Національної академії наук України.

На факультетах, навчально-наукових інститутах, у центрі міжнародної освіти, центрі доуніверситетської освіти навчається 15 717 здобувачів освіти. У наукових дослідженнях та підготовці кадрів беруть участь 418 докторів наук, професорів, понад 945 кандидатів наук, доцентів. Серед працівників університету — 6 академіків і членів-кореспондентів НАН України та галузевих академій.

Підготовка фахівців у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна здійснюється за 115 спеціальностями та спеціалізаціями, охоплює весь спектр сучасної класичної університетської освіти.

Університет був утворений восени 1930 року як Харківський інженерно-економічний інститут на базі промислового факультету Харківського інституту народного господарства та веде свою історію від Харківського комерційного училища (утворене 1893 року) та Харківського комерційного інституту (утворене 1912 року) і є найстарішим економічним університетом Сходу України. У 1994 році інститут був реорганізований у Харківський державний економічний університет, а 2004 року йому було присвоєно статус національного. У 2013 році йому було присвоєне ім'я Семена Кузнеця, який навчався у Харківському комерційному інституті (попередник університету). У Харківському інженерно-економічному інституті працював відомий український та радянський економіст Овсій Ліберман.

Навчання в університеті ведеться за 19 спеціальностями та 36 освітніми бакалаврськими і магістерськими програмами, зокрема, з педагогіки, менеджменту соціокультурної діяльності, журналістики, обліку і оподаткування, фінансів, банківська справа та страхування, менеджменту, маркетингу, підприємництва, торгівлі та біржової діяльності, права, інженерії програмного забезпечення, комп'ютерних наук, системного аналізу, кібербезпеки, інформаційних систем та технологій, видавництва та поліграфії, соціального забезпечення, туризму, публічного управління та адміністрування, міжнародних відносин, суспільних комунікацій та регіональних студій та міжнародних економічних відносин.

Заснований в 1885 році в Харкові. Другий за часом відкриття технологічний інститут в Україні після Львівської технічної академії (1844). В даний час — найбільший навчальний центр східної України і найбільший ВНЗ міста Харкова. В університеті навчаються приблизно 26 тисяч студентів.

В університеті працюють 24 основних факультети, на яких базуються 93 кафедри. Вони здійснюють підготовку за 96 спеціальностями. Університет складається з приблизно 20 корпусів. Більша частина корпусів зосереджені компактно — по лінії станцій метро Пушкінська і Архітектора Бекетова. Корпуси різко відрізняються за часом побудови — старі корпуси будувалися, як правило, в XIX столітті, і функціонували з самого моменту заснування інституту. Ці корпуси побудовані з цегли, і мають велику архітектурну і навіть історичну цінність. Нові корпуси будувалися в радянську епоху, і за габаритами відповідають бетонним будинкам, побудованим в той час. Університет посідає п’яте місце в академічному рейтингу закладів вищої освіти України.

Сумський державний університет

Саме цей наказ і став точкою відліку історії навчального закладу. В університеті навчається близько 12 тисяч осіб за різними формами навчання на початковому, бакалаврському, магістерському, освітньо-науковому та науковому рівнях за 55 спеціальностями з 23 галузей знань. Здобувають освіту близько 1900 іноземних студентів із майже 50 країн світу.

До складу університету входять навчально-наукові інститути: бізнесу, економіки та менеджменту; права; медичний; Конотопський та Шосткинський інститути; факультети: електроніки та інформаційних технологій, іноземної філології та соціальних комунікацій, технічних систем та енергоефективних технологій; Конотопський політехнічний та індустріально-педагогічний технікуми; Сумський машинобудівний і Шосткинський хіміко-технологічний коледжі, інші структурні підрозділи.

В університеті працює більше 3 тисяч співробітників, серед яких члени-кореспонденти НАН України, близько 150 докторів наук, професорів, близько 700 докторів філософії та кандидатів наук, доцентів, діють докторантура за 16 спеціальностями та аспірантура за 24 спеціальностями, спецради із захисту дисертацій.

Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка

Історія університету бере початок у 20-х роках XX століття, коли питання підготовки вчительських кадрів постало з небаченою гостротою. Уже в 1922 році в найближчі плани роботи фінансово-господарського відділу при Сумському відділі освіти входило «облаштування запланованої до відкриття педагогічної школи».

Від весни 1924 року почала здійснюватися широка кампанія масової педагогічної перепідготовки вчительства, а 28 грудня цього ж (1924) року відбулося відкриття Сумських вищих трирічних учительських курсів. Тоді за результатами іспитів на перший курс був зарахований 61 студент. У ході систематичного вдосконалення здійснення навчально-виховного процесу в 1924 році Сумські педкурси було реорганізовано в Сумський педагогічний технікум. Віднині велика увага стала приділятися організації та проведенню педпрактики та обліку її результатів. Дана орієнтація на практичну підготовку майбутніх фахівців засвідчила нове ставлення до ролі вчителя в суспільстві, визнання потреби у кваліфікованих педагогічних кадрах.

У 1930 році навчальний заклад реорганізували в Сумський інститут соціального виховання, а від 1933 р. — у Сумський державний педагогічний інститут.

В університеті здійснюється підготовка:

магістрів за 11 галузями знань та 37-ми спеціальностями (39-ма освітньо-професійними програмами з терміном навчання 1 рік і 4 місяці)

бакалаврів за 11 галузями знань та 39-ма спеціальностями (40-а освітньо-професійними програмами). В університеті здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти за трьома освітніми рівнями;

вищу кваліфікацію в університеті аспіранти та докторанти здобувають за 10 спеціальностями. 

Сумський національний аграрний університет

Сумський національний аграрний університет – це вищий навчальний заклад IV рівня акредитації, один з кращих аграрних вишів України. Заснований у 1977 році, за майже 40 років існування він пройшов шлях від Сумського філіалу Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва до потужного освітнього комплексу національного значення. СНАУ готує висококваліфікованих спеціалістів для агропромислового комплексу з поглибленим вивченням іноземних мов та інформатики з цілої низки акредитованих спеціальностей. У структурі університету діють 8 факультетів, 1 інститут та 5 коледжів.

Сьогодні ситуація на ринку праці складається таким чином, що все більше й більше великих аграрних та переробних підприємств України, створених спільно з іноземними партнерами, потребують висококваліфікованих фахівців, спроможних працювати за новітніми технологіями. І саме в СНАУ студенти мають унікальну можливість не тільки отримати теоретичні знання з обраної спеціальності, а й закріпити їх на практиці у провідних аграрних підприємствах як нашої країни, так і цілої низки країн зарубіжжя, з якими плідно співпрацює університет. Наші студенти мають змогу ознайомитися з передовими світовими досягненнями в аграрній галузі у фермерських господарствах Англії, Данії, Фінляндії, Швеції, Франції, США, Австралії, Голландії, а це значно підвищує їх рівень як фахівців і у подальшому сприяє працевлаштуванню на провідні сільськогосподарські та переробні підприємства України.

Загальний контингент студентів становить близько 11 тисяч. В університеті діє принцип безперервної комп’ютеризації: на сьогодні у виші близько 1000 комп’ютерних місць, і кількість контактного дисплейного часу на кожного студента, в залежності від спеціальності, складає від 250 до 350 годин. Студенти та викладачі мають можливість черпати інформацію про найновіші досягнення науки через міжнародну інформаційну мережу Internet. В університеті створена локальна комп’ютерна мережа.

Науково-дослідна робота зосереджена у 19 наукових лабораторіях, працює аспірантура з 26 спеціальностей. На базі кафедри селекції та насінництва створений науково-дослідний Інститут проблем картоплярства північно-східного регіону України.

Cтан економіки: коротко про промисловість Слобожанщини

Слобожанщина, або Слобідська Україна, є історико-географічним регіоном на сході України, який включає частини сучасних Харківської, Сумської, Луганської, Донецької областей України.

Машинобудування та металообробка

• Харківський тракторний завод (ХТЗ): Виробляє сільськогосподарську техніку. Прибуток значною мірою залежить від внутрішнього попиту та експортних контрактів.
  
• Турбоатом: Виробництво турбін для енергетики. Компанія активно експортує свою продукцію, що приносить значні доходи.
  

Хімічна промисловість

• Сумихімпром: Виробництво мінеральних добрив та хімічних речовин. Значна частина продукції йде на експорт.
  
• Лисичанський нафтопереробний завод: Переробка нафти та виробництво паливно-мастильних матеріалів.

• Запорізька АЕС: Хоча вона розташована не в Слобожанщині, її продукція забезпечує регіон електроенергією.
  
• Луганська ТЕС та інші: Забезпечують енергопостачання регіону і можуть експортувати електроенергію.
  

Агропромисловий комплекс

• Зернові культури: Виробництво пшениці, кукурудзи, соняшнику та інших культур. Харківська та Сумська області є важливими виробниками зернових в Україні.
  
• Тваринництво: Виробництво м'яса та молочних продуктів. Розвинене свинарство та птахівництво.
  
• Переробка сільськогосподарської продукції: М'ясокомбінати, молокозаводи, заводи з переробки соняшнику на олію.
  

Інфраструктура та логістика

• Транспортні мережі: Розвинена мережа автомобільних доріг і залізничних ліній сприяє ефективному транспортуванню товарів, що знижує логістичні витрати і підвищує прибутковість підприємств.
  
• Торгові центри: Харків є важливим логістичним вузлом для імпорту та експорту товарів.
  

Науково-дослідницька база

• Університети та НДІ: Харків є науковим центром України, що сприяє розвитку високотехнологічних галузей і стартапів. Це приносить додаткові прибутки від інноваційних розробок.
  

Прибутковість за галузями

Машинобудування та металообробка: Прибутковість залежить від державних замовлень і експорту, оцінюється в сотнях мільйонів доларів на рік.

Хімічна промисловість: Сумихімпром має прибуток від експорту добрив, що може складати кілька сотень мільйонів доларів на рік.

Енергетика: ТЕС і ГЕС генерують значні доходи від продажу електроенергії, як на внутрішньому ринку, так і за кордон.

Агропромисловий комплекс: Вартість виробленої сільськогосподарської продукції регіону може оцінюватися в мільярди гривень на рік.

Логістика та інфраструктура: Прибутки залежать від обсягів перевезень і наданих логістичних послуг.

Економічні особливості

Розвиток інфраструктури

• Регіон має добре розвинену транспортну інфраструктуру, включаючи автомобільні та залізничні мережі, що сприяє розвитку торгівлі та логістики.

Науково-дослідницька база

• У Харкові зосереджена велика кількість науково-дослідницьких інститутів та університетів, що сприяє розвитку інновацій та технологічних рішень у різних галузях промисловості.

Інвестиційний потенціал

• Слобожанщина є привабливою для інвесторів завдяки своєму географічному розташуванню, ресурсній базі та наявності висококваліфікованої робочої сили.
  

Виклики

Політична нестабільність

• Частина Слобожанщини, зокрема Луганська та Донецька області, знаходяться в зоні воєнних дій, що унеможливлює економічну активність та інвестиційну привабливість.

• Промислові підприємства регіону створюють значне навантаження на навколишнє середовище, що потребує впровадження сучасних екологічних стандартів та технологій.
  

Незламна Слобожанщина

Харківщина та Сумщина, стали одними з перших, хто відчув на собі важкі наслідки російської агресії. Ці області, раніше відомі своїм економічним потенціалом та стратегічним значенням, нині стикаються з масштабними руйнуваннями. Проте, незважаючи на труднощі та небезпеки, місцеві жителі демонструють неймовірну стійкість і мужність. Вони продовжують жити, працювати і підтримувати ознаки нормального життя, навіть, за умов постійної небезпеки.

Як живе  Харківщина?

Від початку вторгнення агресора і до сьогодні, Харківський напрямок залишається зоною активних бойових дій. Війна цей регіон застала о 4 годині ранку 24 лютого 2022 року. Друге за величиною місто України, зазнало жорсткого удару.  Російські війська просувалися північними околицями Харківщини до регіонального центру, але все ж їм не вдалося захопити Харків.

Російські військові аналітики вважали, що Харків не чинитиме опору, адже тут живуть прихильники  “руського міра”.  Керуючись цими даними, агресор відправив незначну частину військ, що і привело до поразки. Припущення  очевидно були невірними, адже не зважаючи на те, що на вулицях міста протягом багатьох років було чути  російську мову, харків’яни вважали себе українцями.

На жаль Харківщина зазнала значних руйнувань. Область, яка посідала третє місце за кількістю підприємств і п’яте – за обсягом реалізованої продукції, опинилась в економічно кризовій ситуації.  Промислові об’єкти  та малий бізнес стрімко закривалися, через постійні обстріли та руйнування інфраструктури. Сільські господарства втратили  ресурси як людські, так і матеріальні. Жителі Харківщини були вимушені покидати свої домівки та тікати від війни.

Як живе Сумщина?

Сумська область також постраждала від повномасштабного вторгнення. О 3-й ночі 24 лютого 2022 року прикордонні пункти Сумщини опинилися під обстрілами, а до 17:00 техніка росіян вже була у центрі Сум. Прикордонні населені пункти були приречені опинитися в центрі бойових дій або в окупації.  Війська противника рухались на Охтирку та Конотоп, адже саме в цих містах зосереджувались Сили оборони.

Але головна ціль агресора була використати регіон як найлегший маршрут до Києва, саме тому, вони довго і не затримались тут. Колони впевнено рухались до столиці, пізніше вже оминаючи міста Сумщини, щоб не втрапити в бій з нашими військовими.

Про окупацію на той момент ніхто не думав, головне було зупинити рух до Києва.

Область вистояла завдяки мешканцям, які без страху виходили на вулиці обороняючи свою домівку. Місцеві готували в своїх гаражах “Коктейлі Молотова”, якими палили БТРи. Хто міг, брав до рук зброю, інші ж виходили з палицями, ломами, заточками, арматурою тощо.

Звичайно без втрат не обійшлося. Багато пошкодженої інфраструктури як цивільної, так і промислової. Ворог, неодноразово, намагався залишити Сумщину відірваною від цивілізації, лишаючи людей без світла та зв’язку.

Ситуація залишається складною і до сьогодні. Агресор постійно накопичує війська на прикордонні, щоб завдати нового удару. Влада вже неодноразово оголошувала про евакуацію, але незважаючи на високий рівень загрози, багато хто залишається і далі жити на прикордонні з росією. Хтось просто не хоче покидати свій рідний край, а хтось просто не має можливості.

Руйнування, загибель людей, економічні та соціальні втрати — всі ці випробування випали на нашу долю несподівано.

Слобожанщина у цій війні постає символом стійкості та незламності українського народу. Попри жахливі втрати та руйнування, ці регіони продовжують жити і боротися. Місцеві жителі, разом з волонтерами та підтримкою українських та міжнародних партнерів, виявили неймовірну міцність та витримку. Вони не лише вижили під обстрілами та в тяжких умовами війни, але й активно працюють над відновленням своїх рідних міст і сіл.

Зусилля людей, які вірять у свою країну та майбутнє її регіонів, надихають і свідчать про те, що Україна переможе в цій нелегкій боротьбі.

Текст: Лілія ГАРКАВЕНКО